Анорексія у дітей – причини, симптоми. Як лікувати анорексію?

Розлади харчової поведінки у дітей – це психічні захворювання, які супроводжуються неправильним харчуванням, надмірною увагою до їжі, незадоволеністю своїм тілом та низькою самооцінкою.

Розвиток анорексії відбувається вдвічі частіше у дітей, чиї батьки (зазвичай мати) або брати та сестри (сестри) також боролися з цим розладом. Сприятливим до розвитку захворювання часом є період статевого дозрівання, коли в організмі відбуваються численні зміни, що полягають у поступовому перетворенні дитячого організму на організм жінки/чоловіка внаслідок набору дівчиною жирової тканини, росту молочних залоз і розширення стегон.

Причини анорексії

Дитяча анорексія в більшості випадків стає наслідком таких проблем:

• проблеми у сімейному житті – уникнення конфліктних ситуацій, сильне підпорядкування дитини батькам, завищені очікування з боку батьків, відсутність міцного зв’язку з матір’ю, суперництво між братами та сестрами, надмірна опіка батьків, неувага батьків до потреб дитини та відсунення їх на другий план;
• наявність у сім’ї алкоголізму, що часто пов’язане з нав’язливим раннім психічним дозріванням;
• занижена самооцінка;
• негативне сприйняття власного тіла;
• анорексія в дітей має і генетичний чинник, де в членів сім’ї були розлади харчової поведінки. Проте сьогодні немає достовірних наукових досліджень про підтвердження його існування;
• проблеми з годуванням у дитячому віці: коли мати не вміє годувати дитину або сама страждає на розлади харчової поведінки, вона може не усвідомлювати потреби своєї дитини в харчуванні;
• жорстоке поводження з дітьми, відсутність безпеки та бажання контролювати власне життя, перфекціонізм.

Симптоми анорексії

Симптоми анорексії в дітей можна розділити на дві основні групи, які стосуються: зовнішнього вигляду, поведінки й стан організму.

Зовнішній вигляд:

• дуже низька маса тіла по відношенню до віку, росту та статі;
• відсутність збільшення маси тіла;
• виснажене обличчя, сіра і втомлена шкіра, випадіння волосся, слабкі нігті.

Ознаки анорексії у дітей, які стосуються поведінки:

• небажання/боязнь набрати вагу;
• неприйняття коментарів щодо худорлявості;
• відмова від їжі «бо я вже поїв»;
• відмова від дієти;
• відмова від їжі, особливо з високою калорійністю, наприклад від сиру, соусів, вершкового масла, фруктових йогуртів;
• надання переваги прийманню їжі на самоті, без супроводжуючих осіб;
• надмірні фізичні зусилля при недоїданні необхідної кількості їжі;
• тривале перебування на самоті, ізоляція дитини;
• відмова від їжі, яка дитині подобалася;
• ритуали, що супроводжують прийом їжі, напр. пережовування одного шматка їжі 10 разів, поділ їжі на тарілці, прийом їжі завжди на одній тарілці, поділ їжі на маленькі шматочки, ховання їжі в одязі, дуже довгий час прийому їжі;
• зосередження уваги на кількості спалених калорій під час вправи – у випадку з дітьми дівчинка може спокійно стрибати або бігати годинами, щоб спалити вечерю.

Стан організму:

• анорексія у дівчаток проявляється випаданням 3 менструальних циклів поспіль;
• дефіцит усіх нутрієнтів, що спричиняє загальну слабкість, апатію;
• низька маса тіла;
• зниження щільності кісткової тканини;
• порушення харчової поведінки у дітей може призвести до непритомності, зниження артеріального тиску;
• зневоднення організму;
• порушення водно-електролітного балансу, внаслідок чого знижується артеріальний тиск;
• порушення серцевої діяльності, серцебиття, брадикардія;
• ослаблення імунітету, часті інфекційні, застудні захворювання;
• шлунково-кишкові проблеми, зменшення шлунка, закрепи, зниження температури тіла.

Дитяча анорексія: лікування

Лікування анорексії потребує комплексної терапії за участю психолога-терапевта, дієтолога та терапевта. Лікування анорексії зазвичай ґрунтується на амбулаторній терапії, тоді як у важких випадках необхідне стаціонарне лікування. Психологічне лікування спрямоване на відновлення контролю за прийомом їжі відповідно до потреб організму, ознайомлення з ефективними засобами, якими пацієнт може скористатися у скрутну хвилину. Роль психолога також полягає у роботі з пацієнтом над порушеними відносинами з людьми та у навчанні того, як впоратися з емоційними розладами. Важливим є і фактор часу, проведеного з батьками. Але це має бути період гармонії, відпочинку та розмов. Найкращий варіант – вирушити у сімейну подорож, наприклад, у Трускавець, Східницю чи відпочити у сонячному Закарпатті.

Анорексія у хлопчиків та дівчаток також передбачає дієтотерапію. Вона спрямована на компенсацію дефіциту поживних речовин, відновлення менструацій у дівчаток, досягнення та підтримання пацієнтами мінімальної нормальної маси тіла при ІМТ 18,5. Крім того, важливою роллю лікаря-дієтолога є харчова освіта, від якої слід відрізняти наступне: ознайомлення з принципами правильного харчування та кількістю їжі, яку повинен споживати хворий.

Підсумок

Анорексія у підлітків – серйозне захворювання, яке батькам не слід недооцінювати. Час після встановлення діагнозу вимагає від дитини та її батьків роботи та розуміння механізмів, що призвели до розвитку нервової анорексії. Можливо корисна команда фахівців, найважливішим у тому числі має бути терапевт, який підтримує сім’ю на шляху до досягнення емоційної рівноваги.