Дитячий табір «Петрос» – Карпати

Середній табір Плюси : Харчування — було смачне та ситне . Голодувати не доводилося. Але був один недолік — інколи давали страви , які більшість дітей не їсть (молочні каші на сніданок , риба на обід або на вечерю) , а альтернативи для тих дітей які не люблять ту чи іншу їжу просто не було. Альтернативні страви давали лише тим дітям , які не могли їсти якісь продукти за медичними показаннями , наприклад , якщо була алергія. Для програми Next була окрема їдальня , в окремому корпусі де жили ці діти , в тому , числі і я. 2) Цікава та насичена програма — було багато спортивних змагань (Ліга Чемпіонів (змагання з футболу) , Олімпіада , Спартакіада , різноманітні естафети) , також , були досить веселі та цікаві вечірні шоу-програми (шоу «Петрос має талант» , вечірка в стилі Хеллоуіну , хореографічна вечірка «Віденський вальс» , тощо) , також були зйомки кліпу та фільму , екскурсії та походи , і звичайно-ж , дискотеки . На випадки дощової погоди завжди була готова альтернативна програма . Хоча як на мене програма табору дещо перенасичена , дуже втомлювалися як діти , так і вожаті. 3) Корпуси та кімнати — нові , комфортні корпуси , та номери з усіма зручностями (санвузол — душ, туалет, вмивальник з дзеркалом) , в кімнатах проживало в середньому по 4 дитини. По одній маленькій тумбочці на двох дітей (стояли між ліжками) , одна велика загальна тумбочка на всіх дітей , та одна загальна шафа на всіх. Був також і балкон , на який , щоправда , нам виходити забороняли. Можна було лише винести просушити одяг та взуття. 4) Вожаті — у кожного загону було по два вожатих - хлопець і дівчина . Майже всі були добрі та веселі . Дійсно займалися дітьми , а не якимись своїми справами . Але була одна неадекватна вожата, про яку я розповім дещо пізніше. 5)Інфраструктура — комфортні корпуси , 2 їдальні , вуличні альтанки , плац , баскетбольне поле , футбольне поле , дитячий майданчик. Також нас водили на маленький стадіон неподалік від табору. Мінуси : 1) Не дотримуються обіцянок — За два дні до зміни ми з батьками приїжджали у табір подивитися все наживо . Нас пустили , показали корпус програми. Next , ми завчасно обрали мені кімнату і домовилися зі старшим вожатим , який проводив нам екскурсію табором , щоб мене потім на зміні поселили саме в цю кімнату. Але коли батьки вже привезли мене на зміну , то мене відправили жити у зовсім іншу кімнату , без нормального пояснення причин. 2) Вожата мого загону (ім‘я якої , я нажаль не пам‘ятаю) , яка з невідомих причин , абсолютно ігнорувала мене та ще двох дівчат , що жили зі мною в кімнаті , це виглядало так , ніби , нас взагалі не було цьому загоні . Під час відбою вожата заходила до нас в кімнату і просто вимикала світло , навіть якщо хтось ще був у душі , я розумію , що дотримуватися розпорядку дня — це важливо , але нас в кімнаті жило чотири людини ( ми і ще одна дівчинка з іншого загону) і ми вчотирьох фізично не встигали всі прийняти душ і лягти спати за пів години між закінченням дискотеки і відбоєм , невже вожата цього не розуміла ? А ввімкнути світло було не можна , бо вожата відразу прибігала і починала нас сварити , тому , якщо на момент приходу вожатої хтось ще був в душі , то він мав добиратися до ліжка вже в повній темряві. Під час підготовки до вечірньої програми , вожата нас ігнорувала , відповідно нас ігнорували і діти в загоні. Ми втрьох не приймали участі в жодних виступах , зйомках кліпу та фільму. Тому під час загонової роботи сиділи і нудьгували , допоки , я врешті-решт не запропонувала дівчатам піти проти вожатої її ж методами — тобто ігнорувати і її і загонову роботу вцілому , тому одного дня ми просто не прийшли на підготовку до вечірньої програми , а ще вирішили влаштувати бунт та демонстративно порушити заборону і вийти на балкон нашої кімнати , саме в той момент , коли наш загін знімав кліп в нас під балконом , а для повного щастя , ми ще й викрикували щось , щоб завадити вожатій і усьому загону знімати той кліп. Помсту подають холодною. Але вожатій було абсолютно по цимбалах , вона лише кілька разів викрикнула , щоб ми пішли з балкону , але нам було начхати на її слова так само , як їй було начхати на нас. Одним словом — навіть зовні ця вожата виглядала як справжнє стерво , такою вона , власне , і була . А другий наш вожатий був добрий , але він майже не приходив на загонову роботу (підготовку до вечірнього шоу) , оскільки він був постійно зайнятий , бо разом зі ще одним вожатим з іншого загону відповідав за організацію ранкової гімнастики та спортивних заходів у таборі. 3) Загін — діти не мали власної думки , та плясали під дудку вожатої і не спілкувалися зі мною та іншими двома дівчатами , про яких я вже казала. Пощастило мені тільки з цими двома дівчатами . Загін був різновіковий від 11 до 17 років (особливість програми Next) , незнаю наскільки це правильно , оскільки в таких загонах часто процвітає булінг старшими дітьми молодших. Але в нас , на щастя , такого не було , всі поводили себе адекватно , і старші і молодші , але це рідкість в наш час. 4) Брудна постільна білизна та матраци . 5) За кілька днів до кінця зміни в санвузлі перегоріла лампочка , ми неодноразово попросили замінити , так до нас ніхто й не прийшов і лампочку не замінив . До кінця зміни ми були змушені ходити в туалет і в душ в темряві , з ліхтариком в телефоні . 6) Шафи не вистачало на чотирьох осіб . Одній дитині діставалася одна невеличка поличка в одній половині шафи , і 2-3 вішалки в другій частині шафи . Місця було недостатньо , всі речі не вміщались у шафу. 7) Обов‘язкові походи в гори , висотою 1200 і більше метрів . Може здатися , що це невелика відстань , і фактично , так воно і є , але тоді , коли ти йдеш по рівній поверхні , а не идеш крутим підйомом вгору. Ці походи були фізично важкі , але не йти туди дозволяли лише тим дітям , хто не міг цього робити за станом здоров‘я , такі діти просто йшли на прогулянку до річки. Всі решта мали в примусовому порядку підійматися на гору від підніжжя до вершини , можливості відмовитися просто не було . Радує , що хоча б тих кому ставало зле під час підйому на гору , не змушували йти далі , а спускали донизу і відводили до табору. 8) Дивні підселення в кімнату . Спочатку нас в кімнаті було 4 дівчинки одного віку. Але одна дівчинка в перший же день поїхала додому (зламала ногу) . Після цього нас в кімнаті залишилося три . Через день до нас підселили вожату , що приїхала викладати в нас в програмі Next англійську мову . Нам сказали , що вожата в нас поживе всього один день , поки їй знайдуть місце у вожатській кімнаті . І дійсно нам не збрехали , на наступний день вожата з нашої кімнати виселилася. Знову ми почали жити втрьох . Але не пройшло й декількох днів , як у нас сталося нове підселення : одного дня під час тихої години до нас у кімнату зайшла вожата наймолодшого загону разом із маленькою 7-річною дівчинкою . Вожата сказала , що цю дівчинку ображають у її кімнаті , і спитала чи можна їй переїхати до нас у кімнату. Ми звичайно були не у захваті , але і відмовитися не могли , бо розуміли — якщо відмовимося , то ця вожата може пожалітися нашим вожатим , або старшому вожатому , а тилу в нас не було , і заступитися за нас і стати на наш бік було нікому , чекати допомоги від своїх вожатих було без сенсу , бо вожата нас недолюблювала і їй були до дупи наші проблеми , а вожатий , як я вже казала, був зайнятий спортивними справами табору. Тобто нам нічого не залишалося , окрім як змиритися і погодитися підселити до нас ту дівчинку. Щоб ви розуміли нам було 12,13 і 14 років , а тій дівчинці було 7 років . Ми її не ображали , але жити нам було не комфортно. Дівчинка , кожного вечора дзвонила своїм батькам , і кілька годин просто дуже голосно ревіла в слухавку. Я розумію , що ця дівчинка була маленька , і вона була перший раз у таборі , але ми після тяжкого активного дня , ввечері хотіли тиші , а замість цього мали слухати її плач. А вожаті загону , в якому була ця дівчинка, навіть не намагалися її заспокоїти. Ми мусили терпіти цю дівчинку , бо знову ж таки , враховуючи наші кепські стосунки з однією вожатою , і постійну зайнятість другого вожатого , пожалітися на цю ситуацію , нам було нікому. 9) Англійська мова — англійська мова передбачена програмою Next не відповідає тому , що вказано на сайті . Ніякої граматики , лексики , аудіювання там не було . Перші два дні англійської не було взагалі , а потім , коли вона з‘явилася , ми увесь час грали у «Крокодила» з англійськими словами. І ще одного разу співали пісню англійською мовою. Ось це і уся англійська мова. Причому заради англійської в нас забирали половину тихої години (замість 1 години , яку відпочивали ті , хто був на звичайній програмі , ми на програмі Next відпочивали всього 30 хв) , а потім йшли на англійську , яка тривала годину. Ще півгодини в нас забирали від часу виділеного на відвідування гуртків. Причому гуртки були обов‘язкові , тому після англійської ми мали ще йти на якийсь гурток на ті 30 хв. , що залишилися . І це виглядало дуже тупо — приходити на гурток , коли половина цього гуртка вже минула. Через це ми намагалися після англійської не йти на гуртки , а просто , непомітно для вожатих , втекти в корпус , що відпочити і , таким чином , компенсувати собі ті півгодини тихої години , які в нас забирали через заняття з англійської мови. 10) Купання на річці , про яке написано на сайті , в нас , чомусь ,не було . Так , більшу частину зміни на вулиці була прохолодна , а інколи і дощова погода , але навіть наприкінці зміни , коли на вулиці вже була сонячна спекотна погода , нас купатися на річку все одно не водили . Зараз , наскільки , мені відомо , в таборі , начебто , з‘явився критий басейн , в якому можна купатися навіть за холодної погоди , але тоді , коли відпочивала я ( у 2016) , цього басейну в таборі не було. 11) За дітьми стежать не дуже уважно , з безпекою є проблеми . У перший же день зміни дівчинка з нашої кімнати , гуляючи по території табору випадково наступила на люк , на якому була погано закріплена кришка , як наслідок — дитина зламала ногу , і того-ж дня її батьки приїхали і забрали її додому. А ще через певний проміжок часу , ближче до закінчення зміни хлопчик , будучи на дитячому майданчику, впав з качелі, бо обірвався один з ціпків на яких трималася качеля . Нещастя хлопчик залишився неушкодженим , але він дуже перелякався. Та і до цього інциденту , ще коли качеля була ціла , діти все одно з неї падали і заробляли собі синці , бо поверхня качелі на якій вони сиділи , була слизька і вони з неї падали , бо вожаті не дивилися за дітьми , і ті аж надто сильно розхитували ту качелю , що врешті-решт і призвело до того що вона обірвалася.